Засідання круглого столу

«Діти наші квіти»

Кожна дитина, яка приходить у цей світ, унікальна і неповторна. Кожна є маленькою особистістю зі своїм характером, своїм світобаченням, своїми радощами і печалями. І найважливіше завдання дорослого не лише оточити дитину любов’ю та ласкою, а й зрозуміти дитячу душу, допомогти попередити або подолати труднощі, які можуть спіткати її на життєвому шляху.

За короткий час дошкільного дитинства з маленького немовляти дитина перетворюється на повноцінного співрозмовника, що не лише підтримує розмову, а й висловлює свої власні думки, роздуми, переживання, захоплення.

Процес оволодіння дитиною мовленням надзвичайно цікавий і своєрідний. Новонароджений не володіє жодним словом, не може вимовити жодної фрази. Але вже в 4 роки дитина вільно спілкується з дорослими на близькі для неї теми. І опановує вона мову самостійно, спонтанно, без спеціальної допомоги, що призводить до бурхливого розвитку у засвоєнні рідної мови.

Виявляється, що рушійні сили цього процесу приховані у самій природі людини – потребі у спілкуванні. А мова є найзручнішим та універсальним засобом для цього. Як же відбувається формування мовлення у дитини від 1 до 3 років?

1 рік – 1 рік 8 місяців Розвиток мовлення в цей період відбувається не рівномірно.

У середньому в цьому віці дитина говорить до 40 слів (переважно іменники, що позначають членів сім’ї, знайомі предмети побуту, частини обличчя та тіла, деяких домашніх тварин, продукти харчування, прості дії). У звуковому відношенні ці слова далеко не завжди відповідають мовним нормам. Як правило, діти спрощують звукову структуру, слова, замінюють назву предмета на звуконаслідування. Важливий чинник удосконалення вимовних можливостей – потреба дитини у спілкуванні. Лише у процесі власного мовлення відбувається формування у дитини необхідних рухових і слухових навичок. Тому слід якомога частіше спілкуватися з малюком, спонукати його до називання предметів і дій, озвучування власних дій з іграшками чи предметами, виконувати дії запропоновані дорослим (дай мені ляльку, покажи зайчика, а де у зайчика вушка? тощо).Досить часто батьки вважають, що не слід вживати у спілкуванні з дитиною спрощених так званих дитячих слів: «цяця» – іграшка, «вава» – боляче тощо. Однак враховуючи потребу дитини у спілкуванні та власному мовленні, з одного боку, й обмежені артикуляційні можливості, з іншого, вживання таких слів є цілком виправданим. Значно шкідливіше є спотворення дорослими звуковимови слів: «цясецька» замість чашечка, «люценьки» замість рученьки.

1 рік 8 місяців – 2 роки. У розвитку мовлення дитини відбуваються значні зміни.

Саме в цей час завершується формування мовленнєвого фонематичного слуху. Дитина може розрізняти на слух усі звуки рідної мови, а також усі слова, у тому числі й дуже близькі за звучанням (наприклад, миска-мишка, малина-Марина). Вже у 2 роки здорова дитина вимовляє близько 100 слів. Суттєво змінюється і якісний склад цих слів. Дитина усвідомлює, що одне і те саме слово може позначати однорідні предмети: «стіл» – це всі столи, а не лише той, що стоїть на кухні. Тому важливо показувати і називати дитині різні предмети, що мають однакову назву, та спонукати її до використання засвоєних слів для позначення не лише реальних предметів, які вони постійно бачать, а й їхніх зображень на малюнках, таких самих предметів, але розташованих в інших місцях. Обов’язково знайдіть час для таких занять з малюком. Робити це можна і під час прогулянки, і у транспорті. Діти цього віку вживають більше дієслів, з’являються і перші речення, які складаються з двох слів: іменник + дієслово. Це перший крок дитини до засвоєння граматики рідної мови. Тому поява цих речень є суттєвим показником нормального мовленнєвого розвитку дитини. Для того. щоб речення у мовленні дитини з’явилися вчасно, вже у віці 1 року 6-7 місяців слід спеціально використовувати для позначення певних ситуацій прості вислови зі слів, які дитина добре розуміє: м’ячик бух – м’ячик упав, м’ячик упустили, тато бі-бі – тато поїхав на машині. Це сприяє самостійному утворенню дитиною відповідних граматичних конструкцій. Малюки розуміють окремі граматичні значення (однини, множини та зменшувально-пестливого значення іменника).Дитина може показати на малюнках, де машина – машини, ведмідь – ведмедик.

Дібравши малюнки, на яких зображено один предмет і кілька таких самих предметів, можна навчити дитину впізнавати слова, які позначають один і кілька предметів. Пропонуйте дитині показати на картинці, де кіт – коти, муха – мухи. Так само дитину вчать розрізняти слова, що позначають великі та малі предмети: покажи де собака – а де собачка, подушка – подушечка.

2 роки – 2 роки 6 місяців.З 2 років починається період активного формування власного мовлення дитини.

Діти не можуть вимовити складні звуки – р, ж, ч тощо, але словниковий запас дитини з кожним місяцем суттєво поповнюється. У мовленні з’являються досить складні частини мови: прикметники, прислівники, займенники, прийменники.

2 роки 6 місяців – 3 роки. З 2 роки 6 місяців провідним способом засвоєння нових слів стає словотвір.

Засвоївши значення кількох найуживаніших та префіксів, дитина для позначення нових ситуацій і незнайомих предметів починає утворювати нові слова з уже відомих, наприклад, «вагонята» – маленькі вагончики, «притонув і витонув» – потонув і сплив, «Я вивчаю додавання і віддавання» – віднімання. Малюки люблять слухати прості казки та віршики, швидко їх запам’ятовують. Бесіди щодо прослуханих казок сприяють розширенню знань дітей, поповнюють їхній словниковий запас.

Читаючи дітям казки та вірші, необхідно супроводжувати розповідь діями та ілюстраціями.Принцип регулярної повторюваності має зберігатися. Важливим для дитини цього віку є не стільки кількість прослуханих казок чи віршів, скільки добре їх розуміння. Тому, читаючи дитині одну і ту саму казку, слід слідкувати за тим, щоб дитина уважно слухала, звернути увагу на те, чи вміє вона співвіднести текст із малюнком та назвати на малюнку персонажів, місце дії, зображені на ньому предмети. Регулярне прослуховування одних і тих самих творів спонукає дитину до доповнення окремих речень казки, відтворення певних інтонацій, що характеризують персонажів. Тому дуже важливо, щоб дорослий відтворював текст вірша чи казки цікаво, з виразною яскравою інтонацією, яка допомагає дитині запам’ятати персонажів та зрозуміти їхні наміри та характер. Доречно використовувати елементи драматизації, що підсилюють емоційне сприймання тексту та допомагають дитині краще зрозуміти його. Після читання казки чи фрагменту слід задавати дітям запитання: «Про кого ми читали?», «А що він зробив?», «А що він сказав?» тощо. Твори дитячої літератури є надзвичайно важливим джерелом поповнення словника дітей, формування розуміння мовлення та уміння висловлювати власні думки.

Дефіцит спілкування з батьками діти компенсують іншими доступними для них способами, наприклад, черпають мовну інформацію з телепередач. Унаслідок цього часто доводиться спостерігати, що дитина знає назви всіх прорекламованих товарів, але при цьому не знає назв повсякденних предметів чи дій. У мовленні з’являються речення з трьох і більше слів. У цей час дитина намагається самостійно тлумачити значення нових, ще незнайомих для неї слів: медична допомога – «це машина, що возить мед». Мовлення має вигляд діалогу: запитання відповідь. Не позбавляйте свою дитину можливості спілкуватися з вами, навіть якщо вам здається, що її запитання мають нав’язливий характер. Ця потреба цілком закономірна і її гальмування завдає багато шкоди розвиткові дитини в цілому.

3 роки.  У 3 роки мовлення здорової дитини є достатньо розгорнутим: вона вільно спілкується з дорослими, активно ставить запитання та відповідає на запитання інших людей, може розповісти з допомогою дорослого знайому казку чи віршик.

Малюки цього віку добре помічають помилки у мовленні інших дітей чи навіть у мовленні дорослих. Корисно створювати такі ситуації контролю штучно. Попросіть дитину прослухати зумисно неправильно сказане слово чи речення, оцінити його та виправити помилку. Такі вправи вчать дітей орієнтуватися на всі елементи мови: звук, слово, граматичне оформлення речень тощо. Навіть коли ще дитина не вимовляє правильно деякі звуки (а для цього віку це природно), у неї мають формуватися правильні уявлення про мовну норму, про те, як повинно звучати те чи інше слово, як потрібно правильно будувати речення і правильно вживати різні граматичні форми слів. Важлива умова розвитку мовлення у віці від 1 до 3 років – спілкування дітей як з дорослими, так і з однолітками. Найкращі умови для цього створені в дитячих установах. Коли ж дитина не відвідує садок, слід організовувати їй таке спілкування вдома.

У багатьох дітей у цей час власне мовлення розвивається досить повільно, хоча вони добре розуміють дорослих, правильно показують названі ними предмети, виконують дії, прості інструкції (дай, візьми, принеси, відкрий, закрий тощо). У розвитку мовлення вашої дитини вам допоможуть пальчикові ігри та вправи. Це справді так, адже дослідження науковців підтверджують, що на кінчиках пальців знаходяться нервові центри, тісно пов’язані з мовленням. Пам’ятайте! Чим рухливішими будуть пальчики ваших дітей, тим краще вони оволодіють мовленням. Пальчикові ігри та вправи, масаж пальчиків і долонь ручок до вподоби дітям різного віку. Вони викликають у малюків неабиякий інтерес, створюють чудовий настрій. Такі ігри допоможуть заохотити ваших дітей до слухання і розучування віршиків, потішок, навчать відчувати ритм, розуміти суть почутого. Вправи для пальчиків можна супроводжувати віршиками, казочками, оповіданнями. Це схоже на своєрідну драматизацію, яку іноді називають «пальчиковим театром».

 Як відбувається формування мовлення у дітей

На розвиток пальчикової моторики слід звернути увагу, якщо:

• до кінця 12 місяця не кидає предмети, не бере дрібний предмет двома пальцями, не може подати іграшку дорослому;

• у 1 рік 2 місяці не намагається малювати каракулі;

• 1 рік 5 місяців не ставить кубик на кубик, не намагається зібрати башточку;

• до 1 року 7 місяців не розгортає загорнутий у папір предмет;

• до кінця 1 року 8 місяців не ставить 3 кубика один на інший, не може провести прямих ліній;

• до кінця 2 року не може відкрутити кришку від банки, не намагається зупинити м’яч, що котиться;

• до 3 років не може перелити рідину з однієї ємкості в іншу, не нанизує на шнурочок великих намистин, не ріже папір ножицями, не може розкотати пластилін.

Казки – вистави

(із супроводженням пальчикових вправ )

 Весна

Прийшла весна. Яскраво засвітило сонечко (вправа «Сонечко»). Сонячні промінці (вправа «Сонячні промінці») зігріли землю, розбудили рослин, тварин і комах. На деревах (вправа «Дерева») з’явилися яскраві запашні квіточки (вправа «Квіти»). Над ними весь день кружляють бджоли (вправа «Бджоли»), метелики (вправа «Метелики»). Повилазили зі шпаринок павучки (вправа «Павук»), жучки (вправа «Жук»). Повернулися з теплих країв пташки (вправа «Пташка») і почали будувати та ремонтувати гніздечка (вправа «Гніздо»). До шпаківні (вправа «Шпаківня») прилетіли шпаки і почали її вичищати та мостити м’яке гніздечко. Повеселішали звірі, бо з’явилася зелена соковита травичка, у лісі на галявині зайці (вправа «Зайці») ласують молоденькою травичкою. На лузі пасуться коні (вправа «Кінь»), навіть вовк (вправа «Вовк») перестав бути злим та сердитим. Бо весна принесла всім тепло, красу і радість.