Сторінки
Архів новин

postheadericon Сторінка сестри медичної старшої

        

Правила безпечної поведінки

 Як уберегтися від падінь та забитих місць

  1. Не грай з висувними шухлядками меблів — можеш прищемити палець або руку.
  2. Не визирай із відчиненого вікна – можеш упасти вниз.
  3. Не бий нікого по голові — ти можеш травмувати його.
  4. Не стрибай з висоти – ти можеш упас, зламати ногу або руку.
  5.  Не стій поруч із гойдалкою — можеш зазнати удару.
  6.  Не грайся палицями — можеш поранити себе або друга.
  7. Їздячи в автомобілі не відстібай паски безпеки адже в разі різкого гальмування або повороту ти можеш за­битися.
  8.  Бігаючи, не забувай дивитися під ноги — можеш не помітити який-небудь предмет, спіткнутися й упасти.
  9.  Перш ніж залізти на стілець, подбай про те, щоб хтось притримував його.
  10.  Не бігай у темряві — ти можеш натрапити на який-небудь предмет або спіткнутися й упасти.

Загартовування 

Необхідно щось робити! А що робити? Відповідь зда­ється очевидною — загартовувати. А як? З чого почати? Що це взагалі за річ така, загартовування?

Почнемо з визначення терміна.

Отже, ЗАГАРТОВУВАННЯ — підвищення стійкості ор­ганізму до несприятливої дії низки фізичних чинни­ків навколишнього середовища (наприклад, зниженої або підвищеної температури води та ін.) шляхом сис­тематичної до зованої дії цими чинниками.

Батьки, які внутрішньо готові до того, що, мовляв, «досить нянчитися, час загартовуватися, щиро сподівають­ся отримати в цій статті чітку програму дій -у воді якої температури і скільки часу купати, як потім обливати;

скільки секунд ходити босоніж і яку кількість присідань зробити перед сніданком. Любителів програм і плану­вання відразу ж доведеться засмутити: подібних відо­мостей ми пропонувати не можемо. Наші завдання абсолютно інші. По-перше, пояснити суть загартовуван­ня, його мету та способи її досягнення. По-друге, досяг­нути того, щоб, експериментуючи з дітьми ( так звани­ми “Гартувальними процедурами”), дорослі розуміли свої дії.

Сама проблема загартовування виникає, як пра­вило, саме в тих сім’ях, де діти бажані й улюблені, де батьки готові на всілякі жертви й особисті обмежен­ня, тільки б дитині було добре. Загартовування завжди повинне розглядатися як спроба повернути втрачене, спроба вскочити в потяг, що рушив, спроба перегляну­ти традиційні батьківські уявлення про те, що для дити­ни погано і що добре.

Головне завдання батьків полягає не в тому, щоб ди­тину загартовувати. Найголовніше — це зробити так, щоб дитина загартовування не потребувала. Але це все теорія. Маємо факт постійні застуди. Визнаємо, не ма­ли рації. Готові виправлятися. З чого розпочати?

Розпочати з того, що зрозуміти: на будь-яку люди­ну—неважливо, дорослий це чи дитина — постійно має вплив абсолютно певна сукупність зовнішніх дій, які умовно можуть бути розподілені на дві групи. Перша — чинники природні — відомі, оспівані в піснях і казках сонце, повітря і вода. Друга – чинники цивілізацїі — міс­це проживання, побутова хімія, навчання в школі, теле­візор, одяг, транспорт тощо.

Пригнічення природженої стійкості до абсолютно звичайних для людського організму природних дій, яке виникло внаслідок неадекватного виховання, ціл­ком може бути усунене. Для цього необхідно зовсім не багато — принципово змінити спосіб життя, зробити його природним.

Спосіб життя наших дітей, особливо жителів місць, зде­більшого не є природним. Малорухливість. Майже по­стійне перебування в приміщенні — школа, домашні завдання, годинні перегляди телепрограм, дитяча кім­ната з купою іграшок, Харчування, непорівняне з ре­альними енергетичними витратами, надлишок побуто­вої хімії.

Читачі, зрозуміло, цілком можуть заперечити — мов­ляв, зовсім не кожна дитина має свою кімнату з купою іграшок, і не кожні батьки можуть дозволити собі надли­шок їжі, і не всі діти годинами роблять уроки. Так-то во­но так. Але весь парадокс саме й полягає в тому, що двієчники які не мають зайвої маси тіла, із малозабез­печених сімей — загартовування, як правило, не потре­бують!

Розглянемо тепер основні складові природного спо­собу життя, дуже бажані для дорослих і абсолютно обов’язкові для дітей, особливо в тих життєвих ситуаці­ях, коли на сімейній раді розглядається питання про те, що дитину час загартовувати.

Рухова активність

До школи пішки або, може, одну зупинку під’їхати ав­тобусом? Переглянути фільм чи пограти у футбол? Що взагалі корисне для здоров’я — шахи чи теніс? У неділю всією сім’єю робимо генеральне прибирання, формуючи трудові навички, чи в неділю всією сім’єю вирушаємо на природу, а генеральне прибирання ро­бимо впродовж двох вечорів у будні? Чи варто відповідати на ці запитання? Чи слід пояснювати, що виявляти рухову активність краще просто неба, а не між підлогою і стелею?

Одяг

Не повинен заважати рухатися. Не слід кутати дитину, оскільки пітливість провокує застуди частіше, ніж переохоло­дження.

Харчування

Апетит як головний критерій доцільності їжі взагалі і як еквівалент енерговитрат зокрема.

Не хоче їсти означає, не витратив належної кількості енергії (на підтримку температури тіла, на вже згадану нами рухову активність). Абсолютно особливе питання – відвідування дитячих колективів (школа, дитячий садок). Зрозуміло, що вихо­вательці дитячого садка послатися на «погану погоду» і не залишати приміщення простіше, ніж, по-перше, усіх одягнути – роздягнути і, по-друге, вислуховувати потім від Сергійкиної мами претензії — хлопчик захворів через те, що було сиро.

Школа — це взагалі окрема тема. Ми дружно змири­лися з тим. що школа — джерело знань. А із здоров’ям як? Адже добробут нашого народу не настільки вели­кий, що у всіх удома є тренажери, басейни і майданчи­ки для тенісу. Залишається сподіватися лише на школу. Але марно!

Чому математика чотири рази на тиждень, а фізкуль­тура — двічі? Убогі спортзали зі стелями, що обсипають­ся. Які там тренажери, нам би хоч пару нових волей­больних м’ячів! 90 хвилин на тиждень на рухову актив­ність і 20 хвилин із цих 90 — перекличка, “рівняйся”, «смирно», “На перший-другий розрахуйся”. Ботаніка, природознавство і географія — не залишаючи класу. Додаткові заняття. Кількість домашніх завдань така, що добросовісне ставлення до навчання здатне підірвати найміцніше здоров’ я.

Хвилиночку, вигукне нетерплячий читач, адже у нас тема «загартовування»! А загартовування тут до чого?

Воно дуже доречне, оскільки саме загартовування здебільшого намагаються зробити замінником природ­ного способу життя.

Класична ситуація: дівчинка Оленка – відмінниця. Вона багато читає й полюбляє переглядати мультфіль­ми, допомагає мамі мити посуд, додатково займається англійською мовою, а в неділю до неї додому приходить учителька музики (минулого року дідусь на заощадже­ну дворічну пенсію придбав піаніно). Оленка має багато іграшок; і книг, хронічний тонзиліт, аденої­ди, низький гемоглобін, алергію на апельсини і шоколад, За зиму вона п’ять ра­зів хворіла на ГРЗ і один раз на бронхіт. Тато Оленки першим зробив висновок про те, що дитину слід загартовувати, його підтримали на сімей­ній раді (п’ять голосів «за», теща утрималася). Удома на­віть знайшлася видана масовим ти­ражем брошура «Загартовування». Вирішили розпочати з обливань. У книжечці була таблиця — з якої тем­ператури почати і як саме температуру знижувати. Щодня (перед сном) Оленку об­ливали – почали з +34 С, щотижня темпе­ратуру води знижували на 1 градус, дійшли до +30 °С, але в класі всі хворіли на грип, а в книзі написано — у разі захворювання температуру підвищити, знову повернулися до +34С.У принципі, загартовувати виявилося дуже навіть просто — якісь 10 хвилин на день витратити на додаткові водні процедури.

Описаний варіант дій досить типовий і, що найголо­вніше, – з одного боку, і абсолютно нешкідливий для ди­тини, аз другого — дуже зручний для батьків. Нічого не змінюючи в цілому і витрачаючи максимум 15-20 хви­лин на день на загартувальні процедури, дорослі і, на пер­ший погляд, цілком розумні люди, глибоко переконані щодо того, що вони дитину загартовують.

Давайте ще раз повернемося до теоретичної осно­ви загартовування. Якийсь фізичний чинник, наприклад протяг, спричиняє застудні захворювання. Якщо ж цей чинник буде постійним, спочатку короткочасним (дозо­ваним), а потім тривалішим, то організм до нього (про­тяту) звикне і хворобливо на нього не реагуватиме. З теорії — практичний спосіб загартовування — сьогод­ні посидимо двадцять секунд біля відчиненого вікна, за­втра — хвилину, Післязавтра дві хвилини, в ідеалі через три місяці спатимемо з відчиненою кватиркою. Промо­кли ноги — хвороба. Наллємо у ванну тепленької води і пострибаємо перед сном дві-три хвилини. Наступного дня зробимо воду дещо холоднішою, а стрибати будемо трохи довше. В ідеалі через півроку бігатимемо по ка­люжах у капця.

Дитина впродовж тижнів не виходить гуляти, не зні­має шапки і шерстяних шкарпеток, їсть після вмовлянь, годинами просиджує біля телевізора, але перед сном її обливають (обтирають) водою і з відчуттям глибокого задоволення лягають спати.

Саме такою теорією і саме такими практичними дія­ми впроваджується загартовування в наше повсякден­не життя.

Здебільшого загартувальні процедури не є для дити­ни ані корисними, ані шкідливими. але дають величезну користь нервовій системі батьків. Загартовування за­спокоює совість мами і тата — мовляв, ми зробили все, що МОГЛИ.

Отже, не загартовувати? Загартовувати, але правиль­но, і розуміти, що загартовування — це не короткочас­ні дозовані дії сонцем, повітрям і водою, а принципова корекція способу життя. Розпочинати слід не з обтирань і обливань, не з відчинення кватирки на 20 секунд. Розпочинати варто з розв’язання глобальних питань: роз­порядок дня, інтенсивність навчання, їжа, сон, дитяча кімната, одяг, спорт.

Раз і назавжди визначити певні правила, що є обов’язковими до виконання. – гуляти у будь-яку по­году і всіляко заохочувати рухову активність, ніколи не примушувати їсти, звести нанівець контакти з побуто­вою хімією, надати можливість одягатися самостійно (самому визначати кількість речей). Якщодитина не припиняє хворіти, визначитися з додатковими навчаль­ними навантаженнями (музика, іноземні мови). Зайві знання плюс дефіцит здоров’я не роблять людину щас­ливою. Навести лад у дитячій кімнаті, викинути накопичувачі пилу, щодня — вологе прибирання. Не свіже пові­тря дозувати, а дозувати телевізор, дозувати уроки, до­зувати шашки – шахи і “хрестики-нулики». Дарувати не іграшки і шоколадки, дарувати свіже повітря — не з вікна, а в лісі, квіти – не у вазі, а в полі, воду— в річці, а не з водопроводу.

Тільки такий спосіб життя може зробити дитину щас­ливою. А практична реалізація аналогічних дій вима­гає від батьків не тільки бажання, але й часу. Це значно складніше, і слід докладати більше зусиль, ніж дитину об­тирати теплою водою п’ять хвилин на день.

Безпосередній зв’язок здоров’я дитини і можливос­тей батьків знаходити час для зміцнення цього самого здоров’я є очевидним. Але маємо що маємо — сумне навколишнє середовище, низький рівень матеріаль­ного добробуту, постійний пошук коштів для існування, дефіцит здоров’я у самих батьків. Легко сказати; увесь вільний чає — гуляти. Адже слід мати вільний час. Легко сказати: прохолодний душ уранці. Адже потрібно ма­ти гарячу воду — без гарячої води важко зробити про­холодну, тільки холодна виходить. Рука не піднімаєть­ся провітрювати кімнату, в якій і без провітрювання +15 °С.

Перелік причин, що заважають загартовуванню, можна продовжувати, але сил змиритися з дитячими хворобами вже не залишилося, а бажання робити хоч що-небудь посилюється щодня. Важливий аргумент на користь необхідності дій — хвороба дитини, сама по со­бі, вимагає часу і чималих, засобів (ліки, дієта, фінансо­ві витрати через неможливість ходити на роботу). Отже, конкретні рекомендації, довгоочікувані відповіді на од­вічне питання -Що робити?”.

Зрозуміти, що є два варіанти дій. Перший варіант — відносно пасивний — корекція способу життя. Що, як і в якому напрямку коригувати, ми вже визначи­ли. Відразу ж  зауважимо – аналогічних змін абсолют­но достатньо для поступового повернення втраченого здоров’я. Другий варіант – активний. Зміни способу життя плюс якісь додаткові заходи (ті самі гартуваль­ні процедури), що дозволяють повернути втрачене помітно швидше.

Рекомендована схема активного варіанта дій при­близно така.

Розпочати з фізичних навантажень. Прокинутися на годину раніше, ніж зазвичай, і в будь-яку погоду влашту­вати пробіжку. Не біг на місці в кімнаті, а на свіжому повітрі! Пробіглися 5-10 хвилин (нікуди не поспішаємо. спокійно, жодних рекордів на швидкість і дальність), зупинилися, ще 5-10 хвилин — комплекс елементар­них гімнастичних вправ (помахали руками, покрутили тазом, пострибали, поприсідали) і побігли додому. Ра­зом – максимум 30 хвилин. Удома — водні процедури, душ або облилися теплою водою з ковша (поки тато бі­гав, мама підігріла волу), почистили зуби. Поснідали. Пішли до школи (дитячого садка). Поступово збільшує­мо дальність і час пробіжок, ускладнюємо гімнастичні вправи, зменшуємо кількість одягу.

Описаному варіанту дій зашкодити може тільки лінь. Жодних інших виправдувальних мотивів просто не іс­нує. Можна допустити (хоч і не дуже хочеться), що бать­ки не можуть дозволити собі вихідний на природі та прогулянки з дитиною після роботи. Але годину на день уранці знайти можна і потрібно. За цю годину дитина отримає гармонійний комплекс дій — власна рухова ак­тивність плюс вода і свіже повітря. Автор гарантує, що знайшовши у собі силу волі щодня прокидатися на годи­ну раніше, ви вже через місяць відчуєте зміни на кра­ще – не тільки відносно здоров’я дитини, але й відносно свого власного здоров’я!

Здійснюючи будь-які гартувальні заходи, слід не­ухильно дотримувати трьох головних принципів:

  • систематичність — якщо почали, не вертатися назад, не шукати приводу сьогодні пропустити процедуру;

 Поступовість – плавне збільшення інтенсивності та тривалості дій:

урахування індивідуальних особливостей – віку, пси­хологічної налаштованості самої дитини, супутніх хво­роб, побутових чинників.

Гартувальні процедури повинні давати дитині задово­лення. Завжди має сенс робити акцент саме на тих ва­ріантах дій. до яких прагне сама дитина. Подобається їй, наприклад, ходити босоніж. Дуже хороший варіант загартовування — батькам тільки залишається не забу­вати про поступовість і систематичність.

Звертаю увагу: загартовування допомагає запобігти лише тим хворобам, що пов’язані з несприятливою ді­єю саме фізичних чинників навколишнього середови­ща. Загартовування жодним чином не може зменши­ти частоту інфекційних хвороб – якщо в дитячому сад­ку вітрянка або почалася епідемія грипу захворіє обов’язково. Але саме загартовування дозволяє бага­торазово зменшити тяжкість і тривалість хвороб, часто­ту і вірогідність ускладнень.

Ще раз підкреслюю головне. Дитина не потребує за­гартовування, їй необхідний природний, гармонійний спосіб життя. Максимальна рухова активність, макси­мально можливе перебування на свіжому повітрі, до­статній мінімум одягу, чиста, прохолодна дитяча кімна­та – В декількаразів важливіші і доцільніші за будь-які гімнастики, обливання та обтирання. Справедливість саме такого стану речей досить часто батьки розуміють надто пізно, коли нібито любов, нібито піклування і ніби­то турбота дають плоди у вигляді цілого букета хвороб.

Міцного здоров’я!

За лікарем -педіатром

Комаровським Є.О.

 

  
Галерея
dsc_0055 dsc_0290 img_1922 p1090973