Інтерактивна ділова гра

Прес-конференція

«Сучане розвивальне середовище – умова повноцінного розвитку дитини»

 

Перший етап:

Роз’яснення мети, загального сценарію та правил гри

Мета гри: узагальнити знання педагогами Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Допомогти кожному педагогу усвідомити що створення розвивального простору в дошкільному навчальному закладі є однією з важливих умов ефективного впровадження у практику особистісно орієнтовану модель дошкільної освіти.

Правила гри:

1. усі учасники мають рівні права

2. кожен учасник має право висловлюватися

3. кількість виступів учасників не регламентується

4. необхідно чітко дотримуватися регламенту

5. критика поглядів будь-якого учасника заборонена, заохочуються конструктивні підходи до розв’язання проблем

6. кожен учасник бере участь у грі до її завершення

Загальний сценарій:

Ведучий повідомляє учасникам тему гри та її правила, розподіляє ролі. Після цього відкриває «прес-конференцію», ознайомлює учасників з регламентом. Для повідомлення надає слово «прес-секретарю методичної

служби». Далі «журналісти» ставлять гострі та складні запитання з теми.

У ході «прес-конференції» ведучий визначає черговість запитань «журналістів» та надає слово для відповіді, доповнення або уточнення комусь з «науковців», «практиків» чи «прес-секретарю». Потім ведучий виділяє час для підготовки «публікацій». У кінці ділової гри ведучий оцінює вклад кожної «ігрової групи» в підготовку «екстреного випуску» журналу та підбиває підсумок гри.

Організаційні моменти

Організатори: методист РМК, завідувач дошкільного навчального закладу «Золота рибка»,

Учасники: представники педагогічних колективів НВК Сумського району.

Ведучий: психолог дошкільного закладу «Золота рибка».

Прес-секретар: завідуюча дошкільним закладом «Золота рибка»

Час проведення ділової гри: методичне об’єднання вихователів НВК Сумського району

Попередня підготовка ділової гри

Організатори:

1. Складають сценарій гри.

 Орієнтовний регламент роботи «прес-конференції»

1.  2-3 хвилини — відкриття, представлення учасників, обговорення плану роботи, регламенту;
2.  10 – 15 хвилин — виступи «науковців», «практиків», «прес- секретаря методичної служби», відповіді на запитання;
3.  20-25 хвилин — оформлення «екстреного випуску» газети чи журналу, під час якого «журналісти» готують інформаційні звіти про почуте, а «практики» обмінюються досвідом щодо планування освітнього процесу, готують «статті» до фахових видань;
4. 10 хвилин — ознайомлення з «екстреним випуском» газети чи журналу, оцінка вкладу в нього «ігрових груп», підбиття підсумків гри

Другий етап:

Розподіл ролей

Ведучий розподіляє ролі «науковців», «журналістів» та «практиків», враховуючи досвід, фахову майстерність та обізнаність педагогів, рівень їх підготовленості до ділової гри. Прес-секретар надає інформацію з теми, а в ході «прес-конференції» уточнює, доповнює відповіді на запитання «журналістів», разом з «практиками»пропонує ефективні шляхи розв’язання окресленої проблеми.

Третій етап:

«Прес-конференція»

Ведучий відкриває «прес-конференцію», попереджає учасників про необхідність дотримуватися регламенту і надає слово для повідомлення «прес-секретарю методичної служби».

«Прес-секретар методичної служби»: Упровадження у практику роботи дошкільних навчальних закладів особистісно орієнованої моделі дошкільної освіти є одним із основних завдань педагогічних працівників. Дитина зі своїми уподобаннями, інтересами, здібностями, особливостями має стати головним учасником освітнього процесу. Для реалізації особистісно орієнтованої моделі педагоги дошкільного навчального закладу мають створити необхідні умови для розвитку дитини, тобто створити сприятливий розвивальний простір, у якому дитина активно діє, спілкується, отримує знання, розвиває свої уміння, навички.

Створити простір, який був би розвивальним, не так просто. Та й бажаного результату відразу досягти також неможливо, адже для створення оптимального розвивального простору педагогічним працівникам дошкільного навчального закладу необхідно підібрати різне обладнання (ігрове, навчальне, спортивне тощо), продумати його оптимальне розміщення та визначити кількість. Важливо пам’ятати, що розвивальний простір створюють не для зручності педагога, а для того, щоб дитина могла вільно, відповідно до своїх смаків і настрою, обирати той чи той осередок. Педагоги інколи піклуються лише про кількісне наповнення групової кімнати ігровими атрибутами і забувають про те, що їх достатня кількість не завжди забезпечує повноцінний розвиток дітей. Керівнику та вихователю-методисту дошкільного навчального закладу потрібно навчити педагогічних працівників не лише створювати розвивальний простір, а й працювати у ньому з дітьми. З цією метою у річному плані роботи дошкільного навчального закладу варто передбачити різні заходи зі створення та облаштування розвивального простору.

Розвивальний простір — це сукупність спеціально створених у дошкільному навчальному закладі умов, які сприяють всебічному розвитку дітей

ЗАПИТАННЯ 1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» про розвивальний простір ДНЗ.

ЗАПИТАННЯ 2. Принципи створення розвивального середовища.

Створюючи розвивальний простір у дошкільному навчальному закладі, педагогічним працівникам слід дотримуватися певних прин¬ципів, зокрема таких, як:

1. безпечність;
2. урахування закономірностей розвитку дітей;
3. раціональність;
4. динамічність;
5.  активність;
6.  комфортність кожної дитини;
7. позитивно-емоційне навантаження.

Найголовнішим принципом організації розвивального простору є його безпечність, адже від цього залежить збереження життя та здоров’я дітей. Під час облаштування розвивального простору педагогічним працівникам дошкільного навчального закладу особливу увагу необхідно звертати на якість матеріалів, з яких виготовлено обладнан¬ня та його відповідність санітарно-гігієнічним нормам. Обов’язково слід дотримуватися вимог Інструкції з організації охорони життя і здоров’я дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Мініс¬терства освіти і науки України від 28 жовтня 2008 р. № 985.

Організовуючи життєдіяльність дітей, педагогам необхідно вра¬ховувати психологічні закономірності їх розвитку, їхні індивідуальні особливості, а також особистий життєвий досвід. Розвивальний про¬стір, який задовольнить потреби кожної дитини, створити неможливо. Тому педагогічним працівникам потрібно наповнити його різноманіт¬ними атрибутами, які допоможуть зацікавити кожну дитину, а також, подбати про те, щоб вона змогла знайти для себе улюблене заняття.

Діти, займаючись різними видами самостійної діяльності, мають не заважати одне одному. Тому для облаштування групових кімнат бажано використовувати підвісне обладнання, ширми, екрани, вітрини.

Для того щоб забезпечити дотримання принципу раціональності, потрібно також враховувати особливості архітектури та дизайну гру¬пового приміщення дошкільного навчального закладу. У групових при¬міщеннях педагогічні працівники мають передбачити місце для ство¬рення постійних та змінних осередків, де діти могли б самостійно чи невеличкими групами за власним бажанням займатися різними вида¬ми діяльності.

Облаштувавши розвивальний простір, педагогам необхідно періо¬дично змінювати його матеріальне наповнення, враховувати настрій ді¬тей, освітні завдання тощо. Варто періодично змінювати кольоровий і звуковий фон у групових приміщеннях, варіювати використан¬ня обладнання. Раз у два місяці частину ігрових матеріалів необхідно оновлювати, а також змінювати їх розміщення. Для забезпечення ди¬намічності розвивального простору варто використовувати модульні столи, пересувні ящики, ширми тощо.

Дотримання принципу активності передбачає, що у розвиваль- ному просторі у дітей має бути можливість діяти за власним вибором, змінювати ситуацію, перетворювати простір, обстежувати його, раціо¬налізувати. Усі предмети мають бути доступними дітям, щоб їх можна було сміливо брати, використовувати тощо.

Педагогічні працівники мають забезпечувати комфортність кож¬ної дитини, тобто надавати їй «особистий простір» — місце, де ди¬тина може побути наодинці. З цією метою у груповому приміщенні варто створити «куточок усамітнення» чи «куточок роздумів» з м’яким диванчиком, подушками тощо. Проте кожна дитина має комфортно почуватись і в інших осередках групового приміщення.

Принцип позитивно-емоційного навантаження передбачає:

1.  використання в оформленні приміщень теплої пастельної гами кольорів та якісного текстилю і фурнітури;
2. таке розміщення меблів, яке не створюватиме відчуття заха¬ращеності під час перебування у приміщенні;
3.  забезпечення достатнього освітлення;
4. забезпечення повноцінного режиму провітрювання;
5. створення зелених куточків тощо.

Працівникам дошкільного навчального закладу необхідно також уникати конфліктів, бути спокійними, уважними. Своєю поведінкою та діями вони мають позитивно впливати на розвиток психічних процесів у дітей. Загальна тональність мовлення педагогічних працівників має бути домірною, зауваження — спокійними, доцільними та коректними.

ЗАПИТАННЯ 3. Складові розвивального середовища.

З огляду на те, що зміст Базового компонента дошкільної освіти в Україні передбачає мінімально достатній рівень розвиненості, на- вченості та вихованості дітей за сферами життєдіяльності «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам», розвивальний простір дошкільного на¬вчального закладу також слід розглядати як інтегровану категорію, що охоплює такі сталі взаємопов’язані між собою складові, як:

1.  природна;
2.  культурна;
3.  соціальна;
4. власного Я.

Ще одна важлива складова розвивального простору — мовленнє¬ва, яка є необхідною умовою повноцінного розвитку дітей.

Природна складова (сфера «Природа») — це сукупність умов, які сприяють:

1.  становленню у дітей цілісного сприйняття природного довкілля;
2.  прояву інтересу до довкілля;
3.  оволодінню дітьми елементарними уявленнями про явища та об’єкти природи і про взаємозв’язки у ній;
4. розвитку у дітей емоційно-ціннісного ставлення до природи;
5.  формуванню у дітей навичок екологічно доцільної поведінки.

Культурна складова (сфера «Культура») — це сукупність умов, які сприяють:

1. прояву ігрової активності дітей;
2. розширенню та систематизації елементарних уявлень дітей про довкілля;
3. удосконаленню практичних умінь дітей;
4. набуттю дітьми знань про безпеку життєдіяльності та про поводження з небезпечними предметами;
5.  формуванню знань дітей про різні види мистецтва (образо¬творче, музичне, театральне, літературне);
6. розвитку особистості кожної дитини засобами мистецтва.

Соціальна складова (сфера «Люди») — це сукупність умов, які сприяють збагаченню уявлень дітей про характер взаємин зі старшими людьми, своїми однолітками, дітьми молодшими за себе, усвідомленню особливостей взаємин між членами родини тощо. У соціальному про¬сторі діти отримують елементарні уявлення про навколишній світ, про державу, в якій вони живуть, про народ, частиною якого вони є.

Соціальна складова також сприяє:

1. розвитку почуття належності до певного народу з його тра¬диціями та звичаями;
2.  формуванню у дітей морально-етичних норм поведінки тощо.

Складова власного Я (сфера «Я сам») є сукупністю умов, які да¬ють кожній дитині можливість реалізувати свої прагнення, а також сприяють:

1.  формуванню реалістичних образів власного Я;
2.  формуванню елементарної системи морально-духовних цін¬ностей відповідно до внутрішніх потреб;
3.  особистісному зростанню;
4. розвитку комунікативних здібностей;
5.  усвідомленню себе членом певної соціальної групи.

Основою мовленнєвої складової є створення доброзичливої ат¬мосфери, в якій діти матимуть право на мовленнєву активність, до¬віру. В умовах мовленнєвої складової у дітей має бути змога вільно спілкуватися між собою та з вихователями, вчитися, дізнаватися про нове та цікаве. Мовленнєва складова буде розвивальною та сприяти¬ме розвитку дітей лише тоді, якщо вони чутимуть зразки правильно¬го мовлення, матимуть змогу самостійно обирати однолітків для спіл¬кування, гри, трудової чи іншої діяльності. Необхідно також сприяти поповненню досвіду дітей такими способами й формами мовленнєвої взаємодії, які варіювалися б залежно від тривалості контактів, зміни діяльності. Під час створення мовленнєвої складової педагогічні пра¬цівники мають постійно:

1. налагоджувати рівноправне спілкування між дітьми;
2.  створювати ситуації для обговорення;
3. організовувати мовленнєво-творчу діяльність.

Створення спеціальних осередків у групових кімнатах

Розвивальний простір (природна, культурна, соціальна складо¬ві, складова власного Я) групового приміщення передбачає створення спеціальних осередків. Педагогічні працівники дошкільного навчаль¬ного закладу самостійно вибирають їх кількість та наповнення. У гру¬пових приміщеннях дошкільного навчального закладу можна створи¬ти такі спеціальні осередки:

1. природознавчий;
2.  дитячого експериментування;
3.  ігрової діяльності;
4.  образотворчої діяльності;
5. музичний;
6.  художнього слова;
7. народознавства;
8. розвивального навчання;
9.  спортивний;
10.  трудової діяльності;
11. відпочинку та усамітнення;
12.  самопізнання;
13.  співпраці з батьками;
14.  власної групи.

У природознавчому осередку розміщують постійні та сезонні об’єкти природи, предмети догляду за ними. Постійними мешканцями цього осередку можуть бути акваріумні рибки, папуги, канарки, хом’яки, морські свинки тощо. У природознавчому осередку обов’язково розмі¬щують календар природи (погоди), де діти відмічають пори року, погодні зміни тощо.

Тут також доцільно представити вироби дітей з природного ма¬теріалу, гербарії; розмістити альбоми з ілюстраціями об’єктів та явищ природи. Доречно у природознавчому осередку мати карти зоряного неба, макети планет, глобус тощо; розміщувати інформацію краєзнав¬чої тематики, фотографії різних природних ландшафтів. У цьому осе¬редку влаштовують і тематичні виставки, наприклад: «Природа рідного краю», «Як я провів літо», «Діти нашої групи на екскурсії в осінньому парку» тощо.

Осередок дитячого експериментування може бути як самостійним осередком, так і складовою природознавчого осередку. У ньому доцільно передбачити дослідне обладнання (різні ємності, колби, пробірки, дитя¬чий мікроскоп, фільтри, ваги, а також допоміжні матеріали), за допомо¬гою якого діти, шляхом ігрових маніпуляцій, дізнаються про властивості води, повітря, грунту, про особливості їх впливу на рослини, тварин, лю¬дей; а також встановлюють логічні взаємозв’язки у природі. У групах для дітей старшого дошкільного віку в осередках дитячого експериментуван¬ня можна розмістити окремі міні-центри екологічних досліджень.

Осередок ігрової діяльності. У групових приміщеннях дошкільного навчального закладу необ¬хідно створити умови для різних видів ігор: сюжетно-рольових, кон- структорсько-будівельних, настільно-друкованих, театралізованих, ди¬дактичних. Для цього в осередку ігрової діяльності варто організувати відповідні міні-осередки.

Для проведення сюжетно-рольових ігор слід передбачити атри¬бути для організації найбільш популярних серед дошкільників ігор, зо¬крема таких, як: «Родина», «Магазин», «Перукарня», «Лікарня», «Авто- майстерня» тощо. Атрибутами для ігор можуть бути:

1. сюжетно-образні іграшки (ляльки, фігурки тварин, м’які іграшки, іграшкові меблі, посуд, побутова техніка, різні види транспорту, технічні інструменти);
2.  предмети-замісники (клаптики тканини, поролон, мотузки, коробки, килимки різні за формою і розміром);
3.  макети та предметно-ігрові фони (палац ляльки з кімната¬ми, макет-карта «Вулиці мого міста» тощо);
4.  ігрові модулі.

Для дітей молодшого дошкільного віку доречно створити повно¬цінні розгорнуті міні-осередки із залученням усієї зазначеної атрибу¬тики. При цьому варто використовувати великогабаритні допоміжні конструкції: наприклад, у грі «На кухні» — плита, мийка, стіл зі стіль¬цями, кухонний та столовий посуд; у грі «Магазин» — прилавок, ваги, каса, полиці з товарами, відповідно до зросту дітей. Для дітей стар¬шого дошкільного віку відповідні атрибути повністю не виставляють, а зберігають на полицях шаф чи у коробках.

Конструкторсько-будівельні ігри потребують достатньо міс¬ця для зведення будівель та розміщення необхідного обладнання: дерев’яні, металеві, пластмасові конструктори універсального і тема¬тичного типу, а також кубики, коробки, колодки різного розміру та інші нетрадиційні й допоміжні матеріали. У цьому міні-осередку та¬кож можуть бути представлені малюнки і схеми будівель, модульні та великогабаритні системи, які трансформуються, — палатка-автобус, будинок-пароплав тощо.

У міні-осередку театралізованих ігор доречно мати різні види театрів (настільний, пальчиковий, маріонетковий та інші), елементи декорацій, ширми, театральну бутафорію, атрибути для ігор-драма- тизацій, костюми та їх елементи, наголовники, нагрудні знаки, зобра¬ження відомих казкових персонажів тощо.

Міні-осередок дидактичних ігор можна розміщувати як в ігро¬вому осередку, так і в осередку розвивального навчання. Сучас¬на промисловість пропонує для використання у роботі з дітьми до¬шкільного віку широкий вибір продукції настільно-друкованих ігор. Це — різноманітні площинні та об’ємні пазли, лото, доміно, шашки, ігри-подорожі, ігри за сюжетами казок, ігрові набори тощо.

Створюючи осередок образотворчої діяльності, слід наповнити його різноманітними матеріалами, зокрема такими, як:

1.  прості та кольорові олівці;
2.  пастель, акварель, гуаш;
3.  фломастери;
4. крейда;
5.  папір для малювання;
6.  розмальовки;
7.  мольберти;
8.  пластилін;
9.  лекала;
10.  обладнання для аплікації та ліплення, для роботи з природ¬ним матеріалом.

Також у цьому осередку варто розмістити копії скульптур, репро¬дукції картин, відомості про їх авторів тощо.

У музичному осередку слід розмістити різні види музичних ігра¬шок та музично-дидактичних ігор, дитячі музичні інструменти, ілюстра¬ції до музичних творів, а також аудіо та відеопрогравач, аудіо та відео- записи тощо.

В осередку художнього слова має бути облаштоване місце для роботи дітей із книжкою. Педагогічним працівникам слід розмістити на полицях книги різних жанрів, альбоми, папки з ілюстраціями до художніх творів, зображення казкових персонажів, портрети класи¬ків української дитячої літератури. Також у цьому осередку доцільно облаштувати «книжкову лікарню», де діти мали б змогу ремонтувати книги.

В осередку народознавства можна розмістити предмети україн¬ської національної символіки — вінок, вишитий рушник, жовто-бла¬китний прапорець, тризубець, ляльки в українському народному вбранні, посуд, традиційні українські іграшки, витвори декоративно- вжиткового мистецтва, зображення «родинного дерева життя» тощо. В осередку народознавства можна також створити міні-осередок — куточок родини, в якому розмістити фотографії членів родини, ін¬формацію про найближче сімейне оточення дітей.

Для дітей раннього та молодшого дошкільного віку в осередку розвивального навчання мають бути матеріали, спрямовані на розви¬ток сенсорних відчуттів у дітей:

1.  дидактичні іграшки (мотрійки, різні піраміди, різнокольо¬рові втулки);
2. геометричні фігурки, коробочки різного розміру;
3.  спеціально виготовлене обладнання для розпізнавання пред¬метів на дотик, слух, для розвитку зорового сприйняття та дрібної моторики рук тощо.

Оснащення осередку розвивального навчання для дітей стар¬шого дошкільного віку слід збагатити атрибутами, які спрямовані на розвиток у них пізнавальних та психічних процесів. Це можуть бути:

1.  головоломки;
2.  ребуси;
3.  кросворди;
4. ігри типу «Танграм», «Чарівні палички»;
5.  математичне лото;
6.  доміно тощо.

З метою формування елементарних математичних уявлень у дітей цей осередок необхідно забезпечити матеріалами для озна¬йомлення з цифрами, числовими множинами, просторовими, ча¬совими поняттями та поняттями розміру і об’єму. Для цього варто мати:

1.  різноманітні розмальовки;
2. парні картки;
3.  площинні лабіринти;
4.  схематичний годинник;
5.  штанги;
6.  стрічки;
7.  смужки різної довжини і ширини;
8.  умовні мірки;
9.  різні ємності;
10.  предмети для вимірювання об’єму і ваги тощо.

У цьому осередку також мають бути матеріали для навчання ді¬тей грамоти: зображення букв, алфавіт, кубики Зайцева, магнітна абетка, таблиці, схеми, тренажери та посібники для підготовки руки дитини до письма тощо.

Залежно від віку дітей та їхньої фізичної підготовленості спор¬тивні осередки оснащують по-різному. Проте обов’язково у такому осередку мають бути:

1.  м’ячі;
2.  кольорові кулі для прокочування;
3.  кеглі;
4.  мішечки з піском для метання;
5.  скакалки тощо.

Для розвитку основних рухів дітей у спортивному осередку до¬цільно також мати:

1. дуги;
2. лави;
3.  колоди;
4.  куби;
5. обручі;
6. сюжетні нестандартні м’які іграшки для переступання, під¬лізання, перестрибування;
7. ракетки з воланами;
8.  різноманітні природні матеріали (шишки, каштани, жолуді);
9. кольорові стрічки, прапорці, султани, парашути;
10.  обладнання для спортивних ігор (баскетбольне кільце, дартс, кільцекид, шашки, шахи).

Для оптимального розміщення спортивного матеріалу варто ви¬користати гачки, коробки, ящики, навісні полиці тощо.

В осередку трудової діяльності має бути обладнання, яке спонукатиме дітей до практичних дій та сприятиме розвитку у них навичок самообслуговування. Для дітей раннього та молодшого віку слід мати різні типи тренажерів на застібання та шнурування, таці, фартухи, ганчірки, губки тощо. Для дітей старшого дошкільного віку в осередку трудової діяльності варто передбачити міні-стенди, наприклад, куточок «Ми чергуємо» — з фартухами, совочками та щітками для змітання крихт зі столу, губками, ганчірками; куточок «Маленькі помічники» — з дитячими граблями, совками, лопатами тощо.

В осередку відпочинку та усамітнення варто створити умови, які давали б дітям можливість відпочити, заспокоїтися, позбутися негативних емоцій, поділитися з педагогом своїми проблемами, переживаннями, разом розв’язати конфліктну ситуацію. Цей осередок доцільно облаштовувати м’якими меблями, бажано відокремити його від інших осередків ширмою.

В осередку самопізнання доцільно розмістити дзеркало, предмети індивідуального догляду. У цьому осередку мають бути ілюстрації до казок, оповідань, дитячі книги, фотографії. Тут також можна встановити ростомір, ваги тощо.

В осередку співпраці з батьками необхідно передбачити стенди, папки-пересувки, плакати, на яких розміщують інформацію для батьків: поради, рекомендації психологічного та педагогічного змісту, оголошення тощо.

В осередку власної кімнати мають бути зібрані короткі відомості про дітей групи, працівників, зазначена назва групи (наприклад — «Казка», «Усмішка», «Курчата» тощо). Цей осередок можна оформити груповими фотографіями дітей, яскравим панно, атрибутикою до назви групи. Також в осередку власної кімнати розміщують вітальні листівки та інформацію про дітей, які святкують день народження. Тут можна облаштувати стенди з побажаннями та рекомендаціями для дітей та батьків, а також з інформацією про досягнення дітей (перемога у спортивному змаганні, участь у святі тощо).

Звичайно, поняття «розвивальний простір» значно ширше і пе¬редбачає не лише облаштування спеціальних осередків як певної час¬тини цілісності цього простору, а й взаємовідносини у ньому дітей та дорослих, їхні дії, налагодження стосунків, задоволення духовних по¬треб дітей тощо. Про це — у наступних публікаціях.

ЗАПИТАННЯ 4. Іграшка як основна складова розвивального простору. Вимоги до добору іграшок в ДНЗ.

Добір іграшок для дітей у дошкільних навчальних закладах

Неможливо уявити дитинство без іграшок. Саме іграшки є неодмінним елементом предметного розвивального середовища у дошкільному навчальному закладі. Тож підходити до їх добору треба системно, виважено, дотримуючись певних правил і принципів.

Іграшки необхідно добирати з урахуванням вимог Типового переліку обов’язкового обладнання навчально-наочних посібників та іграшок у дошкільних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 11 вересня 2002 р. № 509 (далі — Типовий перелік, див. Додаток), а також з урахуванням методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України: «Підбір і використання іграшок для дітей раннього віку у дошкільних навчальних закладах» від 17 березня 2006 р. № 1/9-153 та «Підбір і використання іграшок для дітей дошкільного віку в дошкільних навчальних закладах» від 18 липня 2008 р. № 1/9-470. Варто зауважити, що у Типовому переліку запропоновано не конкретні ігрові матеріали, а лише їх типи.

Принципи добору іграшок

Сьогодні вітчизняний промисловий ринок пропонує спожи¬вачам неймовірне розмаїття іграшок. Зорієнтуватися у ньому не так просто. Треба пам’ятати, що іграшки варто вибирати не лише за їх зовнішнім виглядом, а, насамперед, за їх безпечністю та корисністю для дітей. Саме тому дотримання принципу безпечності під час добору іграшок є найголовнішим.

Окрім того, необхідно дотримуватися й таких принципів, як:

1.  зручність у використанні;
2.  відповідність віку дітей;
3. врахування індивідуальних особливостей.

Особливу увагу варто приділяти добору іграшок для дітей раннього віку, оскільки вони є найбільш незахищеними та вразливими.

Безпечність

Яка іграшка може бути небезпечною для дітей? Та, яка зроблена з вибухонебезпечних та легкозаймистих, шкідливих матеріалів, у якої є гострі краї, дрібні деталі, що їх можуть проковтнути діти. Небезпечними для дітей є й транспортні іграшки з недосконалою гальмівною системою. Власне, цей перелік небезпек, пов’язаних з неякісними іграшками, можна продовжувати й продовжувати. Тому, щоб убезпечити від них дітей, треба памятати, що:

1. іграшки та ігри, призначені для складання цілого з частин, виконання різних ігрових функцій повинні мати інструкції, схеми користування, надруковані на упаковці, окремому аркуші або у вигляді брошури;

2. в інструкції (керівництві, схемі щодо користування іграшками, іграми) або на споживчій упаковці мають бути вказані правила та види оброблення іграшок (ігор) — миття, чищення, дезінфекція та їх утилізація за потреби;

3. декоративне та захисне покриття іграшок та ігор має бути стійким до дії слини, поту та вологої обробки із застосуванням нейтрального мила — дитячого або господарчого;

4. іграшки та ігри не повинні мати відчутного запаху;

5. збірно-розбірні ігри для дітей до трьох років (піраміди, набори кілець, кульки на стержнях тощо) не повинні мати деталей розміром менше від 30,0 мм.

Обов’язковою умовою для придбання іграшок є наявність документів, які засвідчують їх безпечність для здоров’я дітей. Це «сертифікат відповідності» або «сертифікат якості». Крім того, кожна іграшка має супроводжуватися висновком санітарно-епідеміологіч¬ної експертизи.

Також іграшки мають бути зручними у використанні, тобто такими, які діти можуть легко тримати у руках і гратися ними без допомоги дорослих.

Іграшки варто зберіг’ати на низьких стелажах, у пересувних ящиках на колесах, у пластикових контейнерах (коробках), щоб діти могли їх вільно брати. Це також дасть змогу компактно скласти іграшки, щоб вони не заважали та не створювали ситуацій, у яких діти можуть завдати шкоди собі чи іншим дітям. Для іграшок з великою кількістю деталей у комплекті (конструктори, будівельні набори, розрізні картинки тощо) варто передбачити багаторазові упаковки з міцного поліетилену, тканини, пластику, деревини.

Під час добору іграшок необхідно дотримуватися принципу відповідності іграшок віку дітей. Адже у дошкільному віці відбува¬ється поступовий перехід від предметної діяльності (у 2-3 роки) до рольової (у 3-5 років) та режисерської (у 5-6 років) гри з власним сюжетом.

Молодші дошкільники, які лише оволодівають спільною грою, потребують більшої кількості однакових іграшок. Образи мають бути досить умовними, з акцентом на окремих характерних деталях (піднімається кузов самоскида, відкриваються дверцята плити тощо). Розмір іграшок має бути досить великий, найближчий до розміру реальних речей. Ляльки та м’які іграшки повинні мати максимум рухливих деталей, щоб «уміти» сидіти, лежати, ходити за руку з дитиною. Для дітей старшого дошкільного віку варто добирати менші іграшки: середнього (10-30 см) та дрібного (5-10 см) розмірів, що дає дітям змогу розгортати режисерські ігри. Великої цінності набувають ігрові набори різної тематики, що сприяють розвитку ігрових інтересів дітей.

У всіх вікових групах мають бути поліфункціональні ігрові матеріали (надувні та м’яконабивні модулі, елементи будівельних наборів, конструкторів), які дають дітям змогу самостійно модифікувати ігровий простір.

Іграшки, що провокують жорстокість, насилля, ранні сексуальні прояви, цинічне ставлення до людського життя, — це табу для дітей.

Добираючи іграшки, необхідно враховувати індивідуальні особливості розвитку кожної дитини. Іграшки мають відповідати потребам хлопчиків і дівчаток; рівню розвитку дітей; їхнім уподобанням та бажанням. Реалізація цього принципу також сприяє повноцінному розвитку кожної дитини, її розумінню себе як конкретної особистості у певному колективі.

Виважений підхід до добору іграшок (їхнього змісту, зовнішніх характеристик) дає змогу захистити дітей від потенційно шкідливої продукції.

Четвертий етап:

Підготовка публікацій, їх оцінка, висновки

Ведучий виділяє час «журналістам», «науковцям» та «практикам» для підготовки «публікацій» та оформлення «екстреного випуску» журналу. Потім надає слово «прес-секретарю методичної служби», який оцінює «публікації», зважаючи на їх практичну значимість, та робить загальний висновок.

П’ятий етап:

Підбиття підсумків гри

У кінці ділової гри ведучий оцінює вклад кожної «ігрової групи» у «екстрений випуск» газети чи журналу та підбиває підсумок гри.